Чортківська районна державна адміністрація
48500, м.Чортків, вул.Шевченка, 23
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Опитування

.
На головну / Чортківщина

З історії краю


На берегах Серету, у південно-східній частині Тернопільщини, розкинувся наш сивочолий Чортків. Перші відомості про нього сягають 1522 року. Це друге за величиною місто області.
З трьох його боків узгір'я. На гірських схилах ялини, дуби, берези, клени, ясени... Над річкою верби. Обабіч доріг дикий терен, кущі шипшини.

Клімат тут помірний, середньої зволоженості: зима не сувора, з частими відлигами, літо не завжди жарке. Весни, як правило, ранні. Наприкінці квітня і на початку травня сади вдягаються в ніжне біло-рожеве вбрання цвітуть яблуні, вишні, черешні... Гарна в нас осінь. Вона тепла і багата. У повітрі в той час легке і тонке павутиння, в кронах дерев райдуга барв світла і темна зелень, бронза й багрянець.
З глибини віків починається історія міста. До наших днів височать під Вигнанською горою рештки стін колишнього замку. Ці посивілі від часу мури бачили і татарську орду, і турецьких яничарів, і кінноту польської шляхти, і вершники в козацьких полків. Адже замок наш був і резиденцією польських феодалів, а відтак й козацькою фортецею. Але люди тут жили значно раніше. Про це засвідчують залишки поселень трипільської культури (ГУ-ІІ тис. до н.е.) однієї з найяскравіших археологічних культур мідно-кам'яного віку. З кінця XI ст. по 1144 р. землі ці були в складі Галицького, Галицько-Волинського і Теребовлянського князівств, а у 1387 р. опинились під владою Речі Посполитої Польської.
З того часу краянам нашим життя дуже рідко посміхалося. Вороги загарбники постійно завойовували одні одних. Люди важко страждали як від пограбувань шляхти, так і від турецько-татарських розбоїв. І хоч працювали наполегливо, своїми руками творили багатства, але більшість з них залишалися убогими, ледве зводячи кінці з кінцями.
Чортківський повіт створено у 1867 році. Через три роки тут запроваджено міське виборне самоврядування на основі майнового цензу. Тоді у місті налічувалося 350 будинків, мешкало понад 4 тисячі чоловік.
Напередодні Другої світової війни у Чорткові і селах повіту діяла широка мережа підприємств: 46 млинів, фабрики по виробництву меблів і посуду, кераміки і мила, горілчаний і пивоварний заводи, майстерні по ремонту сільгоспмашин і залізного литва, дві електростанції.
Добре була розвинута торгівля. В Улашківцях, приміром, щороку проводилися великі ярмарки, які приваблювали навіть іменитих купців з інших країн. Ярмарки починалися 7 липня, на свято Івана Хрестителя, і тривали протягом двох тижнів. Такі ж велелюдні торги відбувалися і в Чорткові - 12 липня, на Петра і Павла.
У духовному житті мешканців повіту, як і цілого краю, велику роль відігравали культурно-просвітницькі товариства, передусім
"Просвіта", "Луг", "Сокіл", "Сільський господар", "Союз українок", філії "Маслосоюзу", "Рідна школа". Значний вплив на становлення національної самосвідомості мали українська приватна гімназія у Чорткові та освітянські читальні, які діяли в кожному селі. На жаль, заходами радянської влади після вересня 1939 р. усі культурно-просвітницькі осередки були розгромлені.
Визволення з-під шляхетського ярма вилилося в нове лихо: почалися масові репресії червоних. Чортківська тюрма стала страшною катівнею, де загинули сотні українських патріотів. Як свідчать очевидці та архівні документи, лише в червні 1941 р., відступаючи на схід, більшовицькі сатрапи замучили тут 600, а під час етапу до Умані знищили понад тисячу чоловік.
Важкі випробування випали на долю чортківців і в роки німецько-фашистської окупації, яка почалася тут 6 липня 1941 р. Уже в перші дні на території міського ринку вороги створили концентраційний табір, до якого відразу ж кинули 350 невинних людей. Сюди звозили смертників з сіл району, піддавали їх жорстоким катуванням, а потім розстрілювали. Всього тут загинуло 1970 чоловік; понад тисячу юнаків і дівчат вивезено на каторжні роботи до Німеччини.
Фашисти поруйнували або демонтували майже усі промислові підприємства, пограбували і знищили культурно-освітні заклади в Чорткові і селах району.
Мешканці району не корилися загарбникам: саботували хлібоздачу і сплату податків, ухилялися від примусових робіт. Збройний опір чинили у військових формуваннях УПА. Одразу після звільнення району від німецьких загарбників до діючої армії було мобілізовано 3250 чортківців; 478 наших земляків нагороджено орденами і медалями.
23 березня 1944р. війська 1-го Українського фронту під командуванням маршала Конєва звільнили Чортків від фашистських загарбників. У боях за місто найбільше відзначилася 1-ша гвардійська танкова бригада. Намагаючись затримати наступ військових частин Червоної армії. фашисти на мосту через Серет запалили цистерну з бензином. Та мужній танкіст лейтенант О.М.Дегтярьов скинув палаючу цистерну в річку, відкривши шлях на захід. Двом бригадам було присвоєно найменування "Чортківські", а багатьох солдатів і офіцерів нагороджено орденами і медалями.
Дорогою ціною здобуто перемогу над ворогом. Тільки в боях за Чортків загинули 387 радянських воїнів. Майже три тисячі жителів району полягли на фронтах війни у Прибалтиці, Польщі, Східній Пруссії. Вони не повернулися на рідну батьківщину, але пам'ять про них живе у серцях нащадків.
Але які б важкі умови не виникали, творчий дух земляків наших ніколи не згасав, розвивались ремесла, промисли, торгівля, культура, місто розбудовувалося, зводилися руками людей будинки, церкви, оборонні укріплення. Крім названого вже замку, було збудовано Вознесенську церкву прекрасний витвір народної архітектури початку XVII ст.; Успенську церкву початку XVI ст., одну із найдавніших церков дерев'яного зодчества на Поділлі; Домініканський костел, збудований у 1610 р. і перебудований, розширений на початку XX ст.; міську ратушу з годинниковою баштою початок XX ст.; церкву святої Покрови; народний дім ім. К.Рубчакової; синагогу "Нову"; будинок колишнього міського магістрату і т.д.
Чортківщина дала українській культурі найвидатнішу зірку галицького театру Катерину Рубчакову (1881-1919). Уродженцем нашого міста був Євген Курило (1912-1992) провідний артист галицьких театрів. Із Чорткова походить видатна українсько-канадська співачка (сопрано) Роксолана Росляк, яка народилася у 1940 році. У Великих Чорнокінцях народилася у 1897 р. Іванна Синенька-Іваницька, видатна українська артистка і співачка світової слави. У Палашівці 1922 р. народився українсько-канадський оперний і камерний співак Йосип Гошуляк. У цьому ж селі народився Іван Гушалевич (1823-1903), один з перших галицьких драматургів.
У с.Кривенькому народився великий український письменник Богдан Лепкий (1872-1941).
У с.Білобожниця видатний вчений в галузі медицини, окуліст із світовим іменем, Іван Борисикевич (1848-1899).
У с.Шманьківцях Степан Чарнецький (1881-1944), письменник, перший історик галицького театру, автор пісні "Ой у лузі червона калина похилилася".
Цей список, звичайно можна продовжувати й багатьма Іншими видатними іменами як минулого, так і сучасного. Із сьогоднішніх митців назву хоч декількох. Це письменник Степан Сапеляк (с.Росохач) та народні артисти України Мирослав Коцюлим із Ст. Ягільниці, Іван Ляховций з Угриня і Борис Мірус з Чорткова і т.д.



 

 

 

                                                                                                                       

                                                                 

                                                               

                                                                                                 

                                                              

                                                               

                                                                                

Інформаційні послуги

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 
 
 
 

 

БЕЗКОШТОВНА ДРУГА ВИЩА ОСВІТА ДЛЯ ПІДПРИЄМЦІВ

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Актуальна тема